Продовження строку договору про закупівлю: об'єктивні обставини та документальне підтвердження

Продовження строку договору про закупівлю: об'єктивні обставини та документальне підтвердження

Автор: Олексій Менів, адвокат, кандидат юридичних наук Опубліковано: 8 червня 2026 р.

Продовження строку договору закупівля в умовах воєнного стану - питання, яке виникає набагато частіше, ніж можна собі уявити. Сторони укладають додаткову угоду, посилаючись на об'єктивні обставини, а потім з'ясовують, що прокурор або контролюючий орган вважає її незаконною. Причина - не зловживання, а законодавча невизначеність: що саме вважати «документально підтвердженими об'єктивними обставинами» і якими документами їх підтверджувати.

Типова ситуація: продовження строку договору закупівля і де ховається ризик

Уявіть: ви - звичайний підприємець, який бере участь у процедурі публічної закупівлі і через зовнішній вплив країни-агресора не встигаєте виконати зобов'язання щодо передачі товару. Погодьтесь, що у наших реаліях це достатньо прогнозований ризик. А тому ви, посилаючись на п.п. 4 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель (далі - Особливості), звертаєтесь до замовника для продовження строку виконання зобов'язань. Зваживши усі обставини, останній погоджується — і сторони укладають додаткову угоду.

Однак на переконання прокурора така додаткова угода укладена з порушенням вимог п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922-VIII) та п.п. 4 п. 19 Особливостей - через відсутність належного документального підтвердження даних обставин, а тому підлягає визнанню недійсною у судовому порядку.

Ця ситуація є достатньо частим явищем, оскільки сам п.п. 4 п. 19 Особливостей не містить конкретного переліку «підтверджених об'єктивних обставин». Через це як сторонам при вирішенні питання про продовження строку, так і суду в подальшому набагато складніше відрізнити релевантність зазначеної обставини до вказаної норми, в той час як продовження строків фактично свідчить про звільнення виконавця від відповідальності за їх ймовірне порушення.

Чим відрізняються Закон № 922-VIII та Особливості

Перш ніж розбирати практику - варто розмежувати два нормативні джерела, на які найчастіше посилаються у спорах.

На відміну від припису п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, п.п. 4 п. 19 Особливостей є більш гнучким підходом до коригування умов договору про закупівлю. Зокрема, зазначена норма передбачає можливість за наявності відповідних підстав окремого внесення змін як до строку дії договору, так і до строку виконання зобов'язань постачальником, виконавцем або підрядником. Таким чином, законодавець фактично розмежував ці правові категорії та допустив їх самостійне коригування залежно від конкретних обставин реалізації договірних відносин.

Строк дії договору та строк виконання зобов'язань - це не одне й те саме

Це розрізнення принципово важливе для правильної кваліфікації ситуації.

Строк дії договору (ст. 631 ЦК України) охоплює період, протягом якого учасники договору наділені можливістю реалізовувати передбачені домовленістю права та виконувати покладені на них обов'язки. Він визначає часові межі існування самого правочину як юридичного факту.

Строк виконання зобов'язання (ст. 530 ЦК України) визначає конкретний момент або часовий проміжок, у межах якого боржник повинен належним чином виконати свій обов'язок. Він стосується не договору загалом, а конкретної дії - наприклад, передачі товару.

У публічних закупівлях ці два строки можуть не збігатися. Продовження строку дії договору означає зміну часових меж функціонування договірних відносин - сторони отримують можливість надалі реалізовувати права та виконувати обов'язки відповідно до оновлених умов. Продовження строку виконання зобов'язань - це фактично вирішення питання правової оцінки ситуації, коли одна зі сторін через незалежні від неї обставини не спроможна виконати свої обов'язки у первісно визначений строк. Саме тому ці конструкції мають різні правові наслідки і не можуть розглядатися як тотожні. Змішування їх у практиці - одна з найпоширеніших помилок при складанні додаткових угод.

Особливості зміни строку як істотної умови договору

Зміна строків - це зміна істотної умови договору. За висновком Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, така зміна має відбуватись за волевиявленням обох сторін. Аналіз положень Закону № 922-VIII свідчить про відсутність у ньому норм, які б окреслювали випадки обов'язкового продовження строку на вимогу однієї із сторін, в тому числі шляхом звернення до суду. У цьому контексті п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону слід розглядати як норму, що визначає допустимі випадки зміни істотних умов договору, однак не створює самостійного права на судове спонукання іншої сторони до таких змін.

Водночас цивільне законодавство допускає можливість судового втручання у договірні правовідносини у разі істотної зміни обставин - з підстав, встановлених ч. 4 ст. 652 ЦК України, та за наявності одночасно умов, передбачених ч. 2 цієї статті.

Зміст поняття «документально підтверджені об'єктивні обставини»

Реалізація права на продовження строку не є безумовною. Необхідною передумовою залишається наявність належного документального обґрунтування причин, які об'єктивно унеможливлюють виконання договору в раніше встановлені строки. Саме документальне підтвердження покликане засвідчити, що продовження строків не є наслідком недобросовісної поведінки сторін, а зумовлене незалежними від них обставинами (постанова КГС ВС від 27.02.2024 у справі № 927/863/23).

Аналізуючи зміст цього поняття, можна дійти висновку, що під ним слід розуміти сукупність зовнішніх факторів і умов, існування яких підтверджується належними доказами та які не залежать від волі сторін. Такі обставини мають існувати на момент внесення відповідних змін у договір. Їхньою визначальною ознакою є те, що вони створюють реальні та непереборні перешкоди для належного виконання сторонами взятих на себе обов'язків. Простіше кажучи: сторона фізично не може виконати зобов'язання вчасно - не через власну недбалість, а через незалежну від неї причину.

Законодавча невизначеність і що з нею робити

Чинне законодавство у сфері публічних закупівель не містить вичерпного переліку «об'єктивних обставин», документів, що їх підтверджують, ані спеціальних вимог до їхньої форми чи способу оформлення. Відсутність законодавчо визначених критеріїв зумовлює потребу оцінювати кожну ситуацію індивідуально.

За таких умов замовник наділений можливістю самостійно оцінювати надані документи та визначати, чи підтверджують вони існування об'єктивних причин, які впливають на виконання договірних зобов'язань. Це гнучкість, але вона ж породжує ризики: одні й ті самі документи різні органи можуть оцінювати по-різному.

Єдина вимога, яку закон прямо формулює: документи мають містити відомості про конкретні обставини, які унеможливлюють або істотно ускладнюють виконання зобов'язань на визначену дату чи протягом певного проміжку часу. При цьому законодавство не покладає на сторони обов'язку зазначати момент припинення дії обставин, прогнозований строк їх усунення або конкретну нову дату виконання. Документальне підтвердження спрямоване на фіксацію факту існування перешкод, а не на встановлення точних часових меж їх подолання.

Судова практика: що вже відомо і чого ще немає

Попри законодавчу невизначеність, практика поступово формується. У рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі № 520/10843/25, залишеному без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026, суд дійшов висновку, що листи від ТОВ від 20.12.2024 та 27.03.2025, де зазначається існування об'єктивних обставин, є належним документальним підтвердженням, які спричинили продовження строків договору про закупівлю. Суд зазначив: оскільки законодавство не містить вичерпного переліку таких обставин та документів, що їх підтверджують, КП діяло правомірно.

Але варто наголосити: на сьогодні сталої судової практики щодо цього питання немає. Критерії «об'єктивні обставини» та «перелік документів, які підтверджують об'єктивні обставини» досі залишаються нерозкритими. Відсутність вичерпного переліку й породжує ситуативність і індивідуальний аналіз кожного випадку окремо. Саме тому якість документального підтвердження залишається вирішальним фактором.

Негативна судова практика: коли посилання на об'єктивні обставини не спрацьовує

Розглянута вище справа № 520/10843/25 - приклад того, як належне документальне підтвердження допомогло стороні обґрунтувати продовження строків. Але є й зворотні приклади, де суди відмовляли у визнанні обставин об'єктивними - і їхній аналіз не менш важливий для розуміння межі допустимого.

Показовою є постанова КГС ВС від 27.08.2025 у справі № 916/2984/24, де суд дійшов висновку, що блокування польсько-українського кордону не могло бути належною підставою для продовження строків виконання договору, оскільки ця обставина існувала та була загальновідомою ще на момент укладення договору. Постачальник, укладаючи договір за таких умов, свідомо прийняв на себе ризики, пов'язані з можливими труднощами поставки товару.

Суд наголосив на ключовому принципі: сама по собі наявність форс-мажорних обставин не є автоматичною підставою для внесення змін до істотних умов договору. Необхідно довести не лише існування таких обставин, а й їхній безпосередній вплив на неможливість належного виконання зобов'язань. Якщо обставини не були новими чи непередбачуваними для сторони на момент укладення договору, вони не вважаються істотною зміною обставин у розумінні законодавства і не створюють правових підстав для продовження строку.

Подібний підхід застосовано і в постанові КГС ВС від 12.12.2024 у справі № 916/4679/29. Суд звернув увагу на те, що додаткова угода, якою суттєво продовжено строки виконання зобов'язань, була укладена менш ніж через місяць після основного договору. Це фактично спотворило мету укладення договору та нівелювало саму сутність закупівлі без проведення відкритих торгів.

В тій же справі суд визнав помилковими висновки про наявність обставин непереборної сили (війна, обстріли території) - оскільки ці обставини існували ще на момент укладення основного договору. Лист Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 25.09.2023, на який посилався відповідач, не підтверджував ані зміни обсягу бюджетного фінансування, ані затримки фінансування станом на дату укладення додаткової угоди — і навіть не існував на момент укладення спірної угоди.

Третій приклад - постанова КГС ВС від 20.01.2026 у справі № 902/44/25. Суд визнав, що землетруси в Туреччині не можуть вважатися належною підставою для продовження строків, оскільки вони відбулися ще до укладення договору і були загальновідомою обставиною, що перебувала у відкритому доступі. Сторона повинна була врахувати її існування та можливі наслідки ще на етапі укладення договору.

Спільний знаменник усіх трьох справ - обставина існувала або була загальновідомою до укладення договору чи додаткової угоди. У такому випадку вона не є новою чи непередбачуваною, а отже не може кваліфікуватися як істотна зміна обставин. Це принципово відрізняє такі ситуації від справи № 520/10843/25, де обставини виникли після укладення договору і безпосередньо вплинули на можливість його виконання.

Практичні поради: як убезпечити додаткову угоду

У разі виникнення об'єктивних обставин, що унеможливлюють виконання договору у встановлені строки, треба ретельно підготуватися та зібрати документальне підтвердження задля уникнення негативних наслідків у майбутньому. До пакету документів мають входити:

• Лист-звернення постачальника до замовника з чітким описом обставин, що унеможливлюють виконання в строк, із зазначенням конкретних дат і подій
• Підтвердні документи залежно від характеру обставин: довідки ДСНС, повідомлення органів місцевого самоврядування про надзвичайні ситуації, рішення про евакуацію, підтвердження пошкоджень майна
• Листування з контрагентами (постачальниками другого рівня, перевізниками), якщо причина порушення строків пов'язана з ними
• Внутрішні документи - акти, накази, протоколи, що фіксують факт виникнення перешкод
• Рішення замовника із зазначенням підстав погодження продовження строків

Чим конкретніший опис обставин у документах і чим чіткіший причинно-наслідковий зв'язок між ними та неможливістю виконати зобов'язання, тим менше підстав для оскарження додаткової угоди.

FAQ: найчастіші запитання

Нормативна база

• Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII, п. 4 ч. 5 ст. 41 → zakon.rada.gov.ua
• Постанова КМУ від 12.10.2022 № 1178 (Особливості, в редакції зі змінами), п.п. 4 п. 19 → zakon.rada.gov.ua
• Цивільний кодекс України, ст. 530, 631, 652 → zakon.rada.gov.ua
• Постанова ВС від 31.08.2022, справа № 910/15264/21 → reyestr.court.gov.ua
• Постанова КГС ВС від 27.02.2024, справа № 927/863/23 → reyestr.court.gov.ua
• Рішення ХОАС від 21.07.2025, справа № 520/10843/25 → reyestr.court.gov.ua
• Постанова КГС ВС від 27.08.2025, справа № 916/2984/24 → reyestr.court.gov.ua
• Постанова КГС ВС від 12.12.2024, справа № 916/4679/29 → reyestr.court.gov.ua
• Постанова КГС ВС від 20.01.2026, справа № 902/44/25 → reyestr.court.gov.ua

Матеріал підготовлено Олексієм Менівим, адвокатом, кандидатом юридичних наук, на підставі чинного законодавства України та актуальної судової практики. Стаття носить інформаційний характер і не є юридичною консультацією.